Останнім часом ми багато говоримо про європейські цінності. Одна справа з боку спостерігати за цими цінностями, і зовсім інша бути в гущі подій і на собі випробувати всі їхні принади.
Марк Соколовський, громадянин України, про якого ми ведемо мову на сторінках нашого сайту, протягом двох років перебував у місцях утримання судових комплексів Нідердандів, Заанстад та Схінпол у нелюдських умовах. І це лише один із прикладів «справжніх європейських цінностей».
Журналіст інтернет видання «По той бік діалогу» у січні 2024 року відвідав Нідерланди, аби на місці розібратися, що ж насправді відбувається з Марком в нідерландських тюрмах. Редакцією було направлено запит до всіх інстанцій Нідерландів, які так чи інакше стосуються справи Соколовського. У запитах до Міністерства юстиції та оборони Нідерландів, яке очолює Dilan Yesilgoz-Zegerius, у запитах до керівництва тюремного комплексу Схінпол та Заанстад було тільки два питання, дозвіл на інтерв’ю з Марком Соколовським, та можливість посадовців прокоментувати ситуацію щодо утриманні Марка Соколовсько у нелюдських умовах.
Запити були направлені в началі січня, за два тижня до візиту журналіста до Нідерландів, з урахуванням, що коли, бюрократична система уряду розгляне запити, що журналіст вже буде під стінами тюремних комплексів. Зрозуміло, що ні бюрократична система Нідерландів, ні міністерка, ні керівництво тюремних установ не дозволили зустрітися з Марком Соколовським. Були ще запитом, вже безпосередньо в Нідерландах, але вони залишилися без відповідей.
Наскільки ж редакція була здивована, коли через півтора місяці після запиту з судового комплексу Схінпол надійшла відповідь. Подивіться, як у авторитетній, у правовому плані європейській державі, тупо брешуть засобам масової інформації.
Трохи хронології з історії Марка Соколовського.
5 січня редакція звернулася до керівництва тюремного комплексу Схінпол із проханням надати можливість взяти інтерв’ю у Марка Соколовського, який два роки перебував у нідерландській в’язниці Заанстад. За чергової невдалої спроби екстрадиції 12 січня 2024 року, Соколовський був поміщений у судовий комплекс Схінпол, який знаходиться ближче до аеропорту Амстердама. 7 січня 2024 року Марка вдалося посадити на борт літака США та екстрадувати до Америки.
Про екстрадицію буде окремо.
Сьогодні ж ми ведемо мову про відповідь від керівництва тюремного закладу Схінпол, яка по суті є відвертою брехнею.
– Шановний пане/пані!
У відповідь на Ваше прохання взяти інтерв’ю у пана М. Соколовського надсилаю Вам мою відповідь.
Пана Соколовського екстрадують із Заанстадського судового комплексу до Сполучених Штатів Америки, тому неможливо задовольнити ваш запит на інтерв’ю з паном Соколовським.
Припустимо, що я проінформував вас достатньо.
Підпис заступника керівника Схінпол.
Невже подібне відбувається тільки в уряді Нідерландів, де Міністерство юстиції та оборони очолює Dilan Yesilgoz-Zegerius чи подібне ставлення є європейською нормою?
Чому так сталося, що судовий комплекс Схінпол відповів нам тільки після екстрадиції Марка Соколовського?
Спробуємо розібратися разом.
При спробі екстрадиції до США 12.01.2024 Марку Соколовському були завдані травми та побої із застосуванням фізичної сили, які призвели до втрати свідомості.
Ще в січні цього року ми писали про нелюдське утримання Марка Соколовського у тюрмі та про те, що 12 січня його не змогли екстрадувати до США через стан здоров’я
І тут цікавий факт. Редакція сайту ретельно стежить за справою Марка та перебуває на постійному зв’язку з його адвокатами. І ось повідомлення, яке ми отримали два дні тому від нідерландського адвоката:
“Шкода чути, що Марк у поганому стані.
Я досі не отримав знімки МРТ із лікарні AMC в Амстердамі, де Марк проходив медичне обстеження 12 січня після того, як американці відмовилися його прийняти.”
Продовжуватиму пошуки»
Посадовці від міністерства юстиції та оборони Нідерландів фактично приховують факт побиття та утримання Марка Соколовського в нелюдських умовах. Ще 7 лютого адвокат звертався до працівників міністерства юстиції та оборони із проханням надати медичну карту Марка Соколовського:
«Дорога місіс Ханрат, дорога місіс Еккарт,
Дякуємо за ваше повідомлення щодо запланованої екстрадиції. Я хотів би отримати від вас результати перевірки щодо придатності клієнта до польоту. Сам він категорично вважає, що це не так, і досі я не отримав жодного нового підтвердження від незалежного лікаря, що клієнта можна перевозити. Тому, він ще раз просить відповідну голландську владу не допускати його екстрадиції на підставі його вразливого медичного стану. Справжнім я знову надсилаю вам це прохання.
Ви також знайдете листа мого клієнта міністру, який містить скарги мого клієнта на поводження з ним. Прошу пані Еккарт надіслати цей лист і зробити все необхідне як представник міністерства в цьому питанні. Скарги здебільшого стосуються поводження з клієнтом під час попередньої спроби його екстрадиції (12 січня 2024 року). За словами підзахисного, застосовувалося насильство. Під час мого візиту до клієнта я також зміг спостерігати (і зафіксувати на фотографії, див. додаток), що у клієнта був синець під оком.
Якщо, незважаючи на вищезгадане прохання не допустити екстрадицію, екстрадиція все ж таки буде здійснена, я б попросив приділити додаткову увагу обережному поводженню з цією вразливою запитуваною особою.
Щиро Ваш»
Марк Соколовський по факту спроби екстрадиції 12 січня 2024 року, написав скаргу до міністерства юстиції та оборони Нідерландів, яку і передав адвокат працівникам міністерства, та в якій його підзахисний доводив до міністерства наступне:
«До дня екстрадиції, призначеної на 12.01.2024 я просидів у одиночному та холодному ізоляторі 31 день, був у всьому обмежений і постійно голодний. 31 день я не дихав повітрям і не бачив сонця. У мене загострилися мої хронічні захворювання, лікарі на скарги не реагували. Лікування мені не було призначено, а я потребував дуже сильно медикаментозної допомоги. Фізично і психологічно я виснажувався щодня, мене мучили галюцинації, а це викликало сильну нудоту.
У ніч з 11 на 12 січня 2024 року мені було особливо погано: паморочилося в голові, почався напад галюцинацій, посилився страх, мені здавалося, що стіни насуваються на мене і зараз розчавлять. Мене дуже нудило. Нудота зростала, з’явилася безконтрольна слабкість, і я вже не міг доповзти до унітазу. У шлунку, можна сказати, нічого не було, але спазми та блювотні позиви були настільки сильними, що рвало мене водою: я відчув мокрий одяг та мокрий матрац на підлозі. Мені здавалося, що я вмираю. Була надія, що охоронці побачать по відеокамері мій стан, викличуть лікаря та мені допоможуть. Приблизно о 6 годині ранку відчинилися двері: я сподівався, що це охоронці чи лікар. Стан у мене був настільки поганий, що я смутно розумів те, що відбувається. Я важко зрозумів, що до мене зайшли кілька людей, мені наказали вставати, оскільки на сьогодні призначено день екстрадиції до США. Я вкотре зіткнувся з порушенням моїх прав: заздалегідь мене ніхто не повідомив про те, що саме цього дня буде екстрадиція. У мене ще відкрито справу номер V-2912150436 у міграційній службі і я мав давати 16.01.2024 у вівторок інтерв’ю.
Відповідно, я й припустити не міг, що саме сьогодні вранці 12.01.2024 без попередження, в стані близькому до непритомності мене екстрадуватимуть. Я й хотів би встати на вимогу людей, що ввійшли, але в мене не було сил. Я почав просити їх покликати лікаря, тому що мій стан був критичним. Лікаря ніхто не покликав, а в мене посилилася паніка: як у такому стані до літака на тривалий переліт? Я боявся, що мене прив’яжуть до крісла, що мені не вистачатиме повітря. Тобто, у мене знову почалася панічна психологічна атака і я потребував медичної допомоги. Я благав, просив покликати лікаря, просив зателефонувати адвокату, просив дозволити зробити дзвінок. Нічого не було зроблено. Натомість до мене застосували грубу фізичну силу. Мене, зовсім безпорадного, у мокрому одязі (залишки блювотних мас), почали замотувати в якусь тонку ковдру і кудись тягти. Мені заламували руки, тримали ноги. Я не міг повернути голову і від цього страх посилювався, панічна атака наростала»
З розмови з офіційним представником Маркою Соколовською, Оленою Нехаєвою:
«Марк не мав ніякої (і ніколи в житті) схильності до суїциду. В нього ніколи не було поганих думок. Він жив нормальним життям і як нормальна людина без шкідливих звичок. Він займався спортом, стежив за своїм здоров’ям. У справі Марка є медичні висновки й не одного медичного працівника, де йому наказувалося суворо дотримуватися здорового способу життя, а головне, йому не можна було переривати лікування, яке було призначене в Україні. Але, після того, як його, в березні 2022 року заарештували, з першого дня затримання, було заявлено, що Марк має проблеми зі здоров’ям. Ми неодноразово та Марк неодноразово зверталися і до міністерки юстиції та оборони Нідерландів, і до суддів, аби вони не переривали лікування, тому що це може призвести до тяжких наслідків. Всі наші прохання було проігноровано.
Ми протягом 2 років писали скарги, ми сповіщали Міністерство юстиції, в’язницю, суди, не допускати стресового психологічного зриву у Марка, тому що він може мати ментальні проблеми. Замість того, щоб надавати йому медикаментозне лікування, допомогти психологічно, вони напували Марка великою кількістю парацетамолу, який впливає на центральну нервову систему і врешті-решт, все разом і призвело до нервового виснаження.
Усі перебування Марка у в’язниці адміністрація навмисно чи не навмисно підводила Марка до стресового стану. У нього, після операції в Україні, на обличчі розміщена пластина, отож вона обірвалася і лежить на зубах. У Марка постійний свербіж, свербить тіло, він до крові його розчісує. Обстановка у в’язниці така, що люди кінчають життя самогубством. У сусідній камері арештант повісився. Співкамерник Марка, після того, як перебував у карцері і вийшов на волю, кинувся під потяг. У такій обстановці у Марка не могло не відбутися нервового зриву. При цьому керівництво Заанстад замість того, щоб допомогти, помістило Марка в нелюдські умови в карцер, пояснюючи це тим, що Марку там буде безпечно.
Марк не був поміщений до лікувального закладу, Марку не було надано медичної допомоги, а натомість його помістили в карцер. При цьому, вони брехали, що Марк стоїть у черзі до лікарні, де йому буде надано відповідне лікування. Насправді, адміністрація в’язниці піддавала Марка нелюдським тортурам, які довели його до галюцинацій. Марк говорив про це адміністрації в’язниці, проте, його ніхто не чув, при цьому, щоразу принижували і знущалися. Марка постійно роздягали до гола, постійно щось шукали в інтимних частинах тіла. Марк ходив у туалет з охоронцями жінками під їх наглядом. Його не завжди виводили в туалет, коли Марку це було потрібно, він не міг терпіти і справляв потребу в кутку камери, потім його змушували все це прибирати руками»
Зі скарги Марка Соколовського Міністру юстиції та оборони Нідерландів:
«Оскільки мені не дали можливості переодягнутися, то я залишався все в тому ж тонкому тюремному одязі, в якому був довгий час, зараз він до того ж був мокрим. Надворі було холодно, пора року зима. А мене в цьому тонкому мокрому одязі, по суті, тягли в транспортний засіб. Мій емоційний стан був настільки панічним, що я намагався чинити опір, хоча сил не було. Я відчував лише одне: мені потрібна медична допомога. Я завжди повторював: можна мені лікаря.
Лікаря до мене так і не покликали.
Мене кинули на підлогу в транспортний засіб, підлога була холодною та брудною. Поклали мене обличчям униз, і щоб я не піднімався, один із супроводжуючих поставив мені на голову, притиснувши моє обличчя до підлоги, ногу в черевику. Везли мене приблизно хвилин 15-20. Мені було дуже холодно, на мені був тонкий і мокрий одяг, знизу дуло холодне повітря, все тіло оніміло, спазми шлунка і блювотні позиви тривали. Я попросив, щоб мені дозволили сісти. Сісти мені не дозволили, натомість охоронець ще більше притис ногою моє обличчя до підлоги. Я відчував, що щось лопається в голові. Я почав читати молитви вголос, але мої молитви були перебиті гучною музикою. На якийсь час я втратив свідомість, потім прийшов до тями, перед очима все пливло. Мене привезли до аеропорту, також тягнули волоком із транспортного засобу, змушували рухатися. Я весь час просив: «Лікаря», «Зателефонувати». Я намагався привернути до себе увагу, бо мені справді було дуже погано, і я не розумів, чому в холод, у тонкому мокрому одязі мене кудись везуть, а медичної допомоги, якої я так потребую, мені не надають. В аеропорту мене завели в синю кімнату, розділили до гола і почали фотографувати всі частини мого тіла, це було дуже принизливо. На мене одягли памперс і дали інший одяг, одягли кайданки на ноги та на руки. Я продовжував просити покликати лікаря, просив дозвіл на дзвінок адвокату, просив показати супровідні документи, мені в усьому було відмовлено у грубій формі. Мені погрожували, казали, якщо я не замовчу, то мені на голову надінуть маску. Далі був інший транспортний засіб, мене повезли до іншої частини аеропорту з американськими та голландськими представниками. Один із голландських охоронців був п’яний, я у нього запитав: «Ви п’яні?». Мені охоронець відповів, що це дезінфікуючий засіб для рук, але це була неправда. Я періодично вимикався. Якоїсь миті я зрозумів, що вже на борту американського літака, я знову просив покликати лікаря, і знову на прохання ніхто не реагував. На борту літака медичної бригади не було, допомогу мені ніхто не надавав, один солдат запитав у мене, може він подивитися мої медичні файли, я сказав ні, то я не знайомий із вмістом цих файлів. Тим більше, я не знаю, де ці файли. Мене грубо кинули в крісло, прив’язали до крісла, я розумів, що весь довгий політ сидітиму без руху, а мені вже було дуже погано. Я не міг ворушитися і дихати, від сильного болю, приниження та мук я втратив свідомість.
Далі я пам’ятаю тільки те, що прокинувся в підвальному приміщенні, весь мокрий одяг, який був на мені, виявився розірваний і розрізаний. Прокинувшись, я не відчував ні тіла, ні голови. Через деякий час, важко піднявши руку, я побачив на руці сильні гематоми і синці. Також гематоми та синці були по всьому тілу. Я торкався свого обличчя і відчував якісь шишки. Доторкнувшись ока, я сильно злякався: було відчуття, що око втиснуте всередину (такий стан я відчував, коли в Україні мені робили складну щелепно-лицьову операцію з відновлення роздробленої очниці). Мені було страшно, що застосувавши до мене грубу фізичну силу, пошкодили ланцюги, що підтримували пластини в лицьовій порожнині і я можу втратити зір. Я розумів, що мене били, тому що тіло дуже боліло, голова розривалася від болю. Медичну допомогу мені ніхто не надавав, я цього не відчував. Мене продовжувало нудити, психологічні атаки та страхи посилювалися.
Далі, мене знову розділили до гола, потім дали робу і завели до підвалу, де були тільки стіл та ліжко, замість постільної білизни – клейонка. І знову почалися страхи. Мене позбавили туалету і всього необхідного, проситися в туалет і залежати від охоронців – це велике катування. Іноді, не дочекавшись їх, доводилося справляти потребу в кутку кімнати, а потім усе це прибирати руками. Без книг, в одиночному ізоляторі, де сильно смердить бензином, таке ставлення до мене доводить мене до межі розпачу і вбиває мене з кожним днем. Місце, де я зараз перебуваю у одиночному ізоляторі та відчуваю ті же муки – Justitieel Complex Schiphol. Два роки я писав скарги та просив медичної допомоги. Два роки всі мої скарги ігнорувалися, а це спричинило такий результат, мій організм убитий, а мої хронічні захворювання запущені. Зараз я сильно і невідкладно потребую стаціонарного медикаментозного лікування, але це знову ігнорується»
Екстрадиція Марка Соколовського відбулася 7 лютого 2024 року. Адвокат у Нідерландах розмовляв із прокурором. Разом вони зв’язалися з Flight Centre в аеропорту Схіпхол та підтвердили, що офіційна передача Марка Соколовського відбулася. Влада США зустріла Марка в аеропорту і спеціальний літак швидкої допомоги вилетів із аеропорту Схіпхол близько 10.00. Дорогою була коротка зупинка в штаті Мен (США), після чого літак попрямував до Техасу. Адвокат не отримав жодних відомостей про самопочуття Марка чи стан його здоров’я, але він запросив гарантію на цей рейс.
Під час підготовки Марка до екстрадиції він не чинив опір, тому що був у пригніченому стані. Коли за ним прийшли в камеру він втратив свідомість і нічого не пам’ятає. У такому стані його й екстрадували.
Зараз Марк Соколовський знаходиться у тюрмі штату Техас США. В’язниця не призначена для хворих ув’язнених. Марк знаходиться в камері, розрахованій на вісім осіб. Марку не було надано медичну допомогу.
Наразі, наша редакція опрацьовує реальну версію подій, кому та чому було вигідно обвинуватити українця Марка Соколовського в створенні найнебезпечнішого кібервірусу, що завдав шкоди мільйонам постраждалим по всьому світу.
Нагадуємо, що Марк Соколовський звернувся до Президента України про те, що він хоче служити Батьківщині. Його звернення опубліковане представниками Марка на його ютуб канал за посиланням
Все про Марка Соколовського за посиланням
Біографія Марка Соколовського за посиланням
